N
Nicholas
Гость
Моя місія по вивченню культур канабісу, що вирощувався в Латинські Америці, продовжувався. Разом зі своїм «шерпою», як ми домовилися його називати, ми просувалися вглиб Чилі в напрямку кордону з Аргентиною.
Аж раптом ввечері в невеликому містечку за кілька десятків кілометрів від кордону Гаіска (так його звали, його батьки були баскські емігранти) сказав: «Нам конче треба відвідати Мачу Пікчу».
Він переконав мене, що щойно ми виїдемо в Аргентину, то будемо зайняті кожен день принаймні ще протягом трьох місяців. Це була остання сприятлива нагода відвідати Мачу-Пікчу.
Увечері приватний літак ніс нас у Перу.
Погода була сира, але без дощу. Досить тепло, але до спеки ще дуже далеко. Відчувалося, що недавно тут пройшли грози: повітря віддавало сирістю.
І ввечері мене чекала бандероль від Попая з України.
Це був Біг Бад. Один раз я описував його в репорті, але то була п’ятка від знайомого, який стверджував, що то був Біг Бад від Попая.
Цього разу я був певен у цьому.
Про себе: дон Мігель Сервантес Марія Че Бояра. 175 см/72 кг.
Толер: трохи нижче середнього. Перед пробами нового сорту роблю принаймні один день вихідний. Курю шишки 1-2 рази на 2-3 дні.
Крос-толер: жодного.
Дівайс: воднік.
Порція: 200 мг.
Селер: Попай ().
Тому мої diarios de revolucionero доповнюються черговим тріп-репортом.
Але це буде трохи нестандартний тріп-репорт. Він осягне історію мого знайомства з Біг Бадом і логічне його завершення.
Тому почнемо…
***
…Перу зустрів нас теплою, але сирою атмосферою. З висоти лету ми бачили древні споруди Мачу-Пікчу, обриси яких проривалися через туман.
Я захотів познайомити Гаісу з водніком.
«Bongo de gravitaciono Bongo de aqua», — він ніяк не міг второпати, що це.
На мурах старого храму я з двох пляшок імперської кока-коли зліпив наш чудний дівайс.
…Гаіска запропонував провести церемонію паління в традиціях ацтеків.
Я погодився. За десять хвилин ми стояли на невеличкому майданчику, вирізьбленому на тлі східців на одну найвищу східчасту піраміду Мачу-Пікчу.
Я слухав, що казав Гаіска. Той описував своєю іспанською натовп, який вирував на площі перед пірамідою.
«Уяви, що воднік — це голова раба. Коли я його витягую, жрець в часи ацтеків перерізував горлянку рабу».
Раби до цього тиждень жили, як пани, у маєтку місцевого вождя.
Біг Бад весело палахкотів у жерлі з фольги з-під цигарок.
Під уявний рев натовпу він хапанув.
Усе прогоріло вщент.
…Витягуючи свій третій напас, я зрозумів, що Біг Бад із маленьким «пізнячком». Вихід на плато довгий, до 20-30 хвилин.
Головне відчуття добре описав Гаіска: неначе в твоїй дупі (іспанською це culo) виростає якір, який тягне її до суходолу.
До речі, ось фото Біг Бада. Він прибув у вакуумній упаковці, але фото, які я точно робив, кудись пропали. Тому вже розпакований:
Біг Бад — то не Хуйон. Хуйон — то китайський графічний планшет.
…Я кволо прогулювався стежинами між кам’яними спорудами. Час від часу (точніше, часто) я присідав і закурював свої cigarillos «El Capitano Negro».
Якір тягнув донизу.
Не варто приймати Біг Бад, якщо вам потрібно кудись іти або щось робити.
Іти пішки — то найвища мука під ним. Якір тягне корму донизу, і ноги-весла ліниво пересуваються дорогою.
Це індика, яка вона є.
З усіх «індичних сортів» (тут сативи, здається, 15-20%) цей найсильніше прибивав мене до суходолу.
***
На третій раз (тобто на третій день, я курив його один раз на день увечері, лежачи на дивані з ноутбуком на пузі) я трішки врубився у фішку «Біг Бада».
Але то не моє.
Я більше прихильник сативи. Індика мені подобається на тлі, і я надаю перевагу максимум індичним міксам, таким як «Біла Вдова» чи «Білий Носоріг».
І я зрозумів, що чистий Біг Бад я палитиму рідко.
***
Тепер я іноді змішую Біг Бад з сативним чи індичним міксом. Мені подобається такий собі «стоун-хай» у голові, плюс сатива трохи тебе «пожвавлює».
Останній раз я змішував його 50/50 з Amnesia Haze теж від Попая.
Мій вердикт: гарна індика для цінителів. Може не «зайти» любителям сативи.
***
Уже ввечері ми поверталися назад на кордон з Аргентиною.
Завтра нас чекав перехід через кордон.
Завжди ваш,
дон Мігель Сервантес Че Бояра.
Аж раптом ввечері в невеликому містечку за кілька десятків кілометрів від кордону Гаіска (так його звали, його батьки були баскські емігранти) сказав: «Нам конче треба відвідати Мачу Пікчу».
Він переконав мене, що щойно ми виїдемо в Аргентину, то будемо зайняті кожен день принаймні ще протягом трьох місяців. Це була остання сприятлива нагода відвідати Мачу-Пікчу.
Увечері приватний літак ніс нас у Перу.
Погода була сира, але без дощу. Досить тепло, але до спеки ще дуже далеко. Відчувалося, що недавно тут пройшли грози: повітря віддавало сирістю.
І ввечері мене чекала бандероль від Попая з України.
Це був Біг Бад. Один раз я описував його в репорті, але то була п’ятка від знайомого, який стверджував, що то був Біг Бад від Попая.
Цього разу я був певен у цьому.
Про себе: дон Мігель Сервантес Марія Че Бояра. 175 см/72 кг.
Толер: трохи нижче середнього. Перед пробами нового сорту роблю принаймні один день вихідний. Курю шишки 1-2 рази на 2-3 дні.
Крос-толер: жодного.
Дівайс: воднік.
Порція: 200 мг.
Селер: Попай ().
Тому мої diarios de revolucionero доповнюються черговим тріп-репортом.
Але це буде трохи нестандартний тріп-репорт. Він осягне історію мого знайомства з Біг Бадом і логічне його завершення.
Тому почнемо…
***
…Перу зустрів нас теплою, але сирою атмосферою. З висоти лету ми бачили древні споруди Мачу-Пікчу, обриси яких проривалися через туман.
Я захотів познайомити Гаісу з водніком.
«Bongo de gravitaciono Bongo de aqua», — він ніяк не міг второпати, що це.
На мурах старого храму я з двох пляшок імперської кока-коли зліпив наш чудний дівайс.
…Гаіска запропонував провести церемонію паління в традиціях ацтеків.
Я погодився. За десять хвилин ми стояли на невеличкому майданчику, вирізьбленому на тлі східців на одну найвищу східчасту піраміду Мачу-Пікчу.
Я слухав, що казав Гаіска. Той описував своєю іспанською натовп, який вирував на площі перед пірамідою.
«Уяви, що воднік — це голова раба. Коли я його витягую, жрець в часи ацтеків перерізував горлянку рабу».
Раби до цього тиждень жили, як пани, у маєтку місцевого вождя.
Біг Бад весело палахкотів у жерлі з фольги з-під цигарок.
Під уявний рев натовпу він хапанув.
Усе прогоріло вщент.
…Витягуючи свій третій напас, я зрозумів, що Біг Бад із маленьким «пізнячком». Вихід на плато довгий, до 20-30 хвилин.
Головне відчуття добре описав Гаіска: неначе в твоїй дупі (іспанською це culo) виростає якір, який тягне її до суходолу.
До речі, ось фото Біг Бада. Він прибув у вакуумній упаковці, але фото, які я точно робив, кудись пропали. Тому вже розпакований:
Біг Бад — то не Хуйон. Хуйон — то китайський графічний планшет.
…Я кволо прогулювався стежинами між кам’яними спорудами. Час від часу (точніше, часто) я присідав і закурював свої cigarillos «El Capitano Negro».
Якір тягнув донизу.
Не варто приймати Біг Бад, якщо вам потрібно кудись іти або щось робити.
Іти пішки — то найвища мука під ним. Якір тягне корму донизу, і ноги-весла ліниво пересуваються дорогою.
Це індика, яка вона є.
З усіх «індичних сортів» (тут сативи, здається, 15-20%) цей найсильніше прибивав мене до суходолу.
***
На третій раз (тобто на третій день, я курив його один раз на день увечері, лежачи на дивані з ноутбуком на пузі) я трішки врубився у фішку «Біг Бада».
Але то не моє.
Я більше прихильник сативи. Індика мені подобається на тлі, і я надаю перевагу максимум індичним міксам, таким як «Біла Вдова» чи «Білий Носоріг».
І я зрозумів, що чистий Біг Бад я палитиму рідко.
***
Тепер я іноді змішую Біг Бад з сативним чи індичним міксом. Мені подобається такий собі «стоун-хай» у голові, плюс сатива трохи тебе «пожвавлює».
Останній раз я змішував його 50/50 з Amnesia Haze теж від Попая.
Мій вердикт: гарна індика для цінителів. Може не «зайти» любителям сативи.
***
Уже ввечері ми поверталися назад на кордон з Аргентиною.
Завтра нас чекав перехід через кордон.
Завжди ваш,
дон Мігель Сервантес Че Бояра.
